Неділя
16.06.2019
01:29
Вітаю Вас Гість
RSS
 
НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія" № 5
Головна Реєстрація Вхід
Дифтерія та правець »




Меню сайту

Наше опитування
Селфі з вчителем....
Всього відповідей: 30

Дифтерія та Правець - причини і симптоми захворювання

          Правець - це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується важким ураженням нервової системи. Проявляється судомами скелетної мускулатури з ймовірним розвитком задухи (асфіксії). Перший опис хвороби і її назва належить Гіппократу.

          Правець - причини

Збудником правця є спороутворююча бактерія - правцева паличка. Характерною особливістю цих бактерій вважається їх існування в природі у вигляді спор. В випорожненнях, на грунті і на різноманітних предметах вони зберігаються роками. Незвичайно стійкі до дезінфікуючих та антисептичних засобів. Можуть витримувати температуру 90 °С близько двох годин. Спори при сприятливих умовах проростають і виробляють найсильніші правцеві токсини - гемозілін і тетаноспазмін.

Джерело правцевий палички - птахи, людина і травоїдні тварини (гризуни). Правцева паличка потрапляє в зовнішнє середовище разом з випорожненнями. Збудник також широко поширений в природі (наприклад, у грунті), де він довго зберігається і розмножується. З грунту бактерії потрапляють разом з пилом на будь-які предмети і в будь-які приміщення.

Механізм передачі правця - контактний. Правцева паличка потрапляє в організм людини через пошкоджені слизові оболонки (відмороження, рани, опіки) і шкірні покриви. Новонароджені можуть заразитися, якщо відбулося інфікування пупкової рани при не дотриманні правил асептики.

Вхідними воротами правцевий палички можуть бути абсолютно різні рани - потертості, опіки, порізи, відкриті переломи, укуси. Виключена передача інфекції від хворої до здорової людини.

У перехворілих правцем не формується імунітет до захворювання. Це пояснюється тим, що невелика доза правцевого токсину, що викликає захворювання, недостатня, щоб забезпечити імунітет. Найчастіше на правець хворіють підлітки (через високу травматичності) і працівники сільського господарства.

       Правець - симптоми

Інкубаційний період правця триває приблизно 7-14 днів. Іноді клінічні прояви можуть виникати після загоєння інфікованих ран. Медики вважають, що короткий інкубаційний період захворювання викликає більш важкий перебіг правця.

Хвороба завжди починається дуже гостро. Перший і найпоширеніший симптом правця - судорожне стиснення щелеп (тризм) через спазм жувальної мускулатури. Відразу ж приєднуються й інші ознаки правця - утруднене хворобливе ковтання (дисфагія) і " сардонічна усмішка " (Спазм мімічної мускулатури). Поєднання цих ознак утворюють класичну тріаду і зустрічається виключно при правці.

Розпал захворювання відзначається поширенням болісних судом на м'язи кінцівок і тулуба, не захоплюючи стопи і кисті. М'язи напружені весь час, навіть у сні. Коли судоми захоплюють діафрагму і міжреберні м'язи дихання стає прискореним і поверхневим. Напруга м'язів промежини призводить до утрудненого сечовипускання і дефекації.

При досить тяжкому перебігу правця може розвинутися опістонус (спина хворого вигинається дугообразно). Сильний тонус м'язів призводить до переломів кісток, а також відрив м'язів від кісток. За ступенем тяжкості правця розрізняють важку, середню і легку форми. Летальний результат наголошується в 25% випадків.

        Правець - діагностика

Діагноз ставлять, грунтуючись на характерній тріаді симптомів правця. При цьому захворюванні лабораторна діагностика не має особливого значення, так як токсин в крові не можна виявити навіть найсучаснішими методами.

При діагностиці правця важливе значення надається ретельному епідеміологічному анамнезу (опіки, інфіковані рани, травми, отримані в терміни, які відповідають інкубаційному періоду).

           Правець - лікування і профілактика

Хворий на правець підлягає негайній госпіталізації. Щоб нейтралізувати стовбняковий токсин вводять специфічний імуноглобулін або протиправцеву сироватку. Судомний синдром знімають седативними, наркологічними та нейроплегічні засобами.

При розладі дихання проводяться реанімаційні заходи. Для попередження бактеріальних ускладнень використовують антибіотики. З зневодненням справляються за допомогою внутрішньовенних вливань плазми, полііонних розчинів і альбуміну.

Профілактика правця ведеться на двох напрямках - специфічна профілактика та профілактика травм. Імунітет проти правця створюється плановою імунізацією правцевим анатоксином. Неспецифічна профілактика захворювання покликана попереджати травматизм на виробництві, в побуті, а також виключати зараження операційних ран.

              Дифтерія у дітей.

 

 Дифтерія у дітей – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки, а також, в окремих випадках, шкіри в місцях пошкоджень. Дане захворювання може призвести до летального випадку. Основний прояв – поява фібринозних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки. Для дифтерії у дітей, як і для багатьох інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, характерна переважно зимова сезонність.

Основний шлях передачі збудника – повітряно-крапельний.

У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом.

Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів (в середньому 3 дні). Особи, які не імунізовані проти інфекції, можуть захворіти в будь-якому віці.

         Збудник і причини дифтерії у дітей.

Основні причини дифтерії у дітей полягають у відсутності вакцинації за віком. Збудником захворювання є Corynebacterium diphtheria. Виробляючи дифтерійний токсин, вона викликає захворювання. Вхідними воротами інфекції найчастіше є слизова оболонка порожнини рота, носа, гортані. Коринебактерії поширюються на клітини тканин і починають виробляти екзотоксин – речовину, що викликає загибель клітин організму. Екзотоксин надає як місцеву, так і загальну дію при поширенні по судинному руслу. При попаданні дифтерійної палички на глоткові мигдалини з уражених клітин відбувається виділення специфічної рідини, при згущенні якої формується щільна фібринозна плівка сіруватого кольору.

До самим серйозних ускладнень дії екзотоксину відносяться: міокардит (запалення серцевого м’яза) і ураження нервової системи. При виникненні міокардиту відбувається порушення роботи серця, виникають різні важкі порушення ритму аж до повної зупинки серцевої діяльності. При ураженні нервової системи може виникати порушення зору за типом диплопії (подвоєння), акта ковтання, мови, до повної втрати голосу. Дифтерійний токсин може проникати в тканини шиї, викликаючи дуже серйозний виражений набряк («бичача шия»). Ознаки та симптоми дифтерії у дітей

Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу. Ознаки дифтерії носа . При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров’янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з’являються ділянки тонкої скоринки. Така форма захворювання дуже рідко призводить до ускладнень. Однак для організацій охорони здоров’я дифтерія носа є проблематичною, тому що поширюється більш швидко, ніж інші форми даного захворювання. Перші ознаки дифтерії носа з’являються швидко.

         Симптоми дифтерії рото глотки.

Дифтерія ротоглотки – найчастіша форма захворювання. Характеризується появою щільних фібринозних плівок на мигдалинах, які дуже складно знімаються шпателем. При спробі зняття – вони починають кровоточити. Для захворювання даної форми також характерні такі симптоми дифтерії, як поява запального процесу ротоглотки, підвищення температури тіла до 38.3-38.9°C, тахікардія, загальна слабкість.

Ознаки дифтерії гортані. Дифтерія гортані є однією з найнебезпечніших форм дифтерії по виникненню ускладнень. У пацієнтів з’являються наступні ознаки дифтерії – висока температура тіла (39.4-40°C), загальна слабкість, сильний кашель, осиплість і втрата голосу, дихальні розлади. Поява «бичачої шиї» вказує на високий вміст екзотоксину в кровотечі. У рідкісних випадках виникає гостра дихальна недостатність і, як наслідок, смерть.

Дифтерія шкіри у дітей Виникає приблизно в 33% всіх випадків захворювання. В основному характерна для осіб, які не дотримуються правил особистої гігієни. Практично будь-яка ділянка шкіри може бути інфікована дифтерійною паличкою. У місці зараження відбувається запалення дерми з утворенням сіруватого нальоту, виразок, рани не загоюються.

Необхідно пам’ятати! При перших підозрах на появу дифтерії необхідно негайно звернутися до лікувального закладу.

          Діагностика дифтерії у дітей.

Діагностувати хворобу необхідно в екстреному порядку. Зазвичай лікар виставляє діагноз на підставі клінічних проявів, не чекаючи підтвердження лабораторних даних. Діагностика дифтерії у дітей ґрунтується на різних даних. Спочатку він обстежує вуха, ніс і рот пацієнта для виключення інших захворювань, що викликають запалення ротоглотки, високу температуру тіла – стрептококова інфекція, інфекційний мононуклеоз і т.д. Найважливіша ознака, що характеризує дифтерію – це поява щільних фібринозних плівок. Діагноз дифтерії може бути підтверджений за допомогою бактеріоскопії мазка із зараженої області. Використовується забарвлення за Грамом. Під мікроскопом дифтерійні палички виглядають у вигляді численних бісерних, близько розташованих один до одного колоній. Лікування дифтерії Дифтерія – особливо небезпечне захворювання, лікування якого проводиться в лікувальному стаціонарі. При появі тяжких ускладнень (порушення дихання і т.д.) лікування здійснюється в реанімаційному відділенні. Лікування дифтерії включає комплексний підхід: як за допомогою медикаментозної терапії, так і ретельного догляду за пацієнтом.

Основний метод лікування дифтерії – введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), без очікування підтвердження захворювання за допомогою лабораторних тестів. ПДС виготовляється на основі кінської сироватки. Її введення практично повністю ліквідує згубний вплив на організм людини екзотоксину. Перед введенням лікар повинен зробити пробу на індивідуальну чутливість до сироватки. Близько 10 % всіх пацієнтів мають підвищену чутливість до ПДС. Для них необхідно проводити розведення антитоксину. З 2004 р антитоксична протидифтерійна сироватка є єдиним препаратом проти дифтерійного екзотоксину.

Дозування: від 20.000 до 100.000 МО, залежно від тяжкості, форми та часу захворювання. Антитоксин вводиться внутрівенно. Антибіотики використовуються з метою запобігання подальшого запобігання інфекції, а також профілактики тяжких ускладнень (пневмонія). Вони використовуються не в якості замісної терапії ПДС, а в комплексі з нею. Для лікування дифтерії використовуються: пеніцилін, ампіцилін, еритроміцин. З них, еритроміцин є більш ефективним для лікування захворювання, тому що має кращу здатність проникнення в тканини.

Догляд за пацієнтом з дифтерією. Пацієнтам, які страждають на дифтерію, необхідний суворий постільний режим, ретельний догляд і проведення інтенсивної терапії – інфузійна, киснева терапія, контроль за серцево-судинною та дихальною системами, лікування патології нервової системи. Хворим на дифтерію гортані може знадобитися екстрена хірургічна операція з приводу гостро виниклого стенозу. Після одужання пацієнти повинні відпочити вдома близько 2-3 тижнів . Крім того вони проходять імунізацію проти дифтерії.

Лікування ускладнень дифтерії і прогноз. При виникненні міокардиту у пацієнтів з дифтерією призначається киснева терапія – за допомогою неї можна уникнути порушень ритму. Іноді, при більш тяжких порушеннях ритму необхідна установка штучного водія ритму. Пацієнти з порушеним актом ковтання можуть отримувати харчування через назогастральний зонд. Хворі з пневмоніями, гострими дихальними розладами, переводяться на штучну вентиляцію легенів. Прогноз залежить від форми, тяжкості, наявності ускладнень, часу введення антитоксину. Чим більше ці показники, тим вище ймовірність летального випадку. У групу ризику з летальним випадком входять: діти до 15 років, пацієнти з супутньою пневмонією або міокардитом. Дифтерія носа та шкіри рідко є фатальною.

Профілактика дифтерії включає 4 головних аспекти: імунізація населення, ізоляція заражених пацієнтів, повідомлення про спалах захворювання в управління охорони здоров’я. В даний час імунізація населення – це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Імунізація проводиться введенням вакцини проти дифтерії, коклюшу, правця (АКДП) в 3 етапи: перша вакцинація в 4 міс; друга вакцинація в 5 міс; третя вакцинація в 6 міс. Далі проводиться ревакцинація населення: перша – в 18 міс; друга – в 6 років; третя – в 16 років. Після, всі дорослі особи проходять ревакцинацію проти дифтерії кожні 10 років від моменту останньої ревакцинації. Пацієнти, хворі на дифтерію, повинні бути ізольовані протягом 1-7 днів. Ізоляція хворого припиняється після заключної дезінфекції та одноразового негативного результату бактеріального дослідження слизу із рота. Враховуючи те, що дифтерія має дуже короткий інкубаційний період, проводиться виявлення і спостереження за особами, які контактували з хворим. З метою профілактики їм призначається семиденний курс антибактеріальної терапії. Дані заходи необхідні для відстеження потенційних вогнищ інфекції, а також сприяють складанню більш достовірної інформації про характер вогнища виникнення дифтерії.

 

Вхід на сайт

Годинник

Календар
«  Червень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Ми у Facebook