Субота
19.10.2019
22:20
Вітаю Вас Гість
RSS
 
НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія" № 5
Головна Реєстрація Вхід
Виховна робота »




Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 125

У п’ятницю, 20 лютого, учні НВК вшанували пам'ять героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ

 

День пам’яті героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ

          Події, які  відбулися на території центральної площі української столиці рік тому, напевно вразили весь світ. Протестуючи спочатку проти порушення волі народу, а потім і проти міліцейського свавілля, люди провели кілька місяців на вулиці в центрі столиці. Вони мали політичні вимоги, пройшли через велику кількість проблем і неприємностей, але все-таки в кінцевому підсумку досягли свого і реалізували свої цілі.

         На жаль, багато з протестуючих людей загинули. Сьогодні ми з вами вшановуємо пам'ять цих героїв.

         Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу - вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоби осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас здавалось би такі божевільні кличі: Або все - або нічого! Або пан - або пропав! Перемога або смерть!

        Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті! Історія і сучасність різних цивілізацій, культур, народів - це історія і сучасність їхніх героїв.

        Історія і сучасність України, українського народу - це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра Українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна - це діло героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтереси і були вірними своїй ідеї до останнього подиху.

        Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

        Ми чуємо голоси героїв «Небесної сотні», які промовляють до нас: “Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт”. І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом, а коли прийде потреба, то жертвою крови свідчитимуть, що Україна живе, бореться і перемагатиме.

         Давайте поіменно пам'ять цих мужніх людей

Борись, Вкраїно, за свободу,

Бо кров і сльози пролились.

І пам’ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий

В серцях вкраїнських громадян.

Не панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран…

Вшануй хвилиною мовчання,

Вкраїнцю, тих, що полягли.

Вони за тим злетіли в небо.

Щоб в мирі й щасті ми жили…

         Хвилина мовчання

         Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

         Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.  Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої .

         Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. І сьогодні ми з вами запалимо символічну свічку пам’яті.

 А сотню вже зустріли небеса..

 Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

 Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий, вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній-сивий-сивий..

 І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…

Слава Небесній Сотні!Слава Україні! - Героям Слава!

 

    Виховний захід для учнів середніх класів

 

 

 
 

Тема: Хай лунає пісня на добро.

Мета. Залучити дітей до джерел духовності українського народу. Знайомити з  народними родинними звичаями, виховувати любов до рідного краю, його традицій та обрядів. Формувати громадські якості, патріотизм, людяність, працьовитість. Розвивати у дітей творчі здібності.

 

Обладнання. Святково прибраний зал, українські національні костюми, коровай, дари осені ( фрукти), дари зими.

1. Вступ

( Звучить пісня « Ой зелене жито …» )

 
 

мелодіями, безмежною широтою, красою барв, чарівною силою, що викликають в душі людській найтонші, найглибші асоціації, почуття думки і прагнення до кращого, до вершин людської гідності, до людяності, до творчості.

 

Ведучий. Шановні гості! Вітаємо Вас на нашому святі. Сьогодні ми в нашому клубі « Вулик» зібралися, щоб провести свято, присвячене геніальній поетичній біографії нашого народу – українським народним пісням.

 

2. Легенда про пісню.

Учень. Існує така легенда.

           Якось Господь вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність та красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну та порядок, поляки – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики.

          Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові – багряний вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш?- запитав Господь.

- Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немаєправди і волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніш? Я всі таланти роздав, як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклониласьнизенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню у народ.

( Учениця читає вірш Л. Українки « Хотіла б я піснею стати…» )

 

Учень. З народного напившись джерела,

            Як із Дніпра бере веселка воду,

            О рідна пісне, знову ти прийшла

             До матері, до батька – до народу.

             О пісне! Від народу кров і плоть

             Ти узяла, щоб лиш йому служити,

             Тебе ніхто не може побороть,

             Бо вільний дух твій –

             Правдою повитий.

 

Учень.  Скільки є пісень чарівних,

             Мелодійних, щирих, дивних.

             Скільки щастя в них, краси,

             Линуть в небо голоси.

             В них гармонія і диво

             І чарівна казка сива.

( Учень співає пісню « Тільки у нас на Україні…»)

Ведучий. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її пісня звучить найніжнішою музикою навіть тоді, коли посрібляться наші скроні.

 

Ведучий. Пісня материнської душі і любові, ласки і неповторної ніжності. З її пісні починається потяг людини до добра. Бо тільки той, хто виростав під мамину  мелодію здатний примножувати невмирущу пісенну народну творчість.

 

Учень.

Ведуча. Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні.

             Народні пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них –

             материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, що веде нас

             крізь життя.

 

Учень. Дні дитинства – наче плин води.

            Проліта дитинство, та у спадок

            Зостається пісня повна згадок.

            Пам’ять зостається назавжди.

(Учні співають пісню «Червона калина» )

 

Ведучий. Сьогодні у нашому клубі багато гостей і щоб ви не нудьгували ми зараз для вас проведемо гру – аукціон «Пісенні рядки про матір»

(Учень проводить гру – аукціон з глядачами)

 

3. Календарно – обрядові пісні.

 

Ведучий. Народна пісня – це велика культурна спадщина, скарб українського народу. В народі кажуть, що у піснях можна побачити всі пори року.

Ведучий. Усі народні звичаї та обряди відтворені у них. Пісня – це народний календар.

(Виходять дівчата у костюмах весни, літа, осені і зими.)

 

Весна. Я раніше починала рік. Як тільки починали танути сніги, дівчата, парубки, діти виходили на пагорби за село і співали пісні, закликали весну. Разом з моїм приходом співали і закликали пташок, співали веснянки, гаївки. Я сьогодні також хочу подарувати вам пісню.

(Учениця співає пісню « Весна » )

 

Літо. А потім настає мій час. На зелену неділю, на Трійцю люди прикрашали  оселі  квітами, запашними травами. Згадайте свято Івана Купала: скільки ігор,  пісень, жартів, хороводів! Кажуть, що на Купала навіть саме сонце купається і співає купальських пісень.

            А потім надходило хліборобське свято – жнива. У цей час співали зажинкових пісень, у яких величали женців, перший сніп, висловлювали побажання на добрий урожай і дякували за смачний коровай. Скуштуйте цей запашний, рум’яний коровай.

(Учень виносить на вишитому рушнику коровай)

 

Осінь. Покосили пшениці і жита.

           І не зчулись, як минуло літо.

           Вже надходить осінь золота.

           Зажурились квіти неспроста.

        І линуть над Україною пісні, що прославляють щедру рідну землю, її дари, працю  простих людей. А починаючи від Покрови – 14 жовтня. І осінь дарувала свої пісні. Прийміть щедрі дари осені.

(Учень виносить дари осені ( фрукти))

 

Зима. За такими турботами проходила осінь, і наставали зимові свята: Різдво Христове, Новий рік, Водохреще, які супроводжувалися колядками і щедрівками. Зима також багата дарунками. Прийміть дарунки від білої, сніжної зими.

(Учень виносить дари зими ( солодощі))

 

3. Історичні пісні.

Учень. Грими, грими, могутня пісне,

            Як той грім весняний йде.

            Ми стали волі на сторожі,

            Ми їй не зрадимо ніде.

 

Ведучий. В народних піснях відображено всі прояви життя трудового народу: його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними  поневолювачами славетну історію нашого козацтва.

 

Учень. Стоїть явір над водою, в воду похилився

             На козака пригодонька, козак зажурився.

             Не хилися, явороньку, ще ж ти молоденький.

             Не рад явір хилитися, вода корінь миє,

             Не рад козак журитися, так серденько ниє.

             Ой поїхав з України козак молоденький,

             Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.

( Учень співає пісню « Попурі »)

 

4. Жартівливі пісні.

Ведучий. Народна пісня – незатьмарене джерело життя і турбот нашого народу. Вона правдиво відгукувалася на різні події в житті простих людей.

Ведучий. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про рідну землю. Працю, кохання: іноді вони веселі, але іноді в них багато смутку, горя, журби і печалі, бо багато страждань випадало на долю нашого  народу.

Ведучий. Ясна річ, що не тільки краса природи, не лише історія на життєві турботи  хвилювали творців та носіїв народних пісень. Силу – силенну їх було створено у стилі й характері жартівливому, гумористичному та сатиричному.

Ведучий. Потяг народу до творчості такого типу не випадковий, він засвідчує любов  українського народу до гострого слова, гумору, усмішок, вигадливих мелодій.  Справжню оптимістичність українського світогляду. Тож заспіваймо пісню веселеньку.

( Учень співає пісню « Лише у нас на Україні » )

 

5. Кінцева  частина.

Учень. Все у рідному краю

            Має пісню свою.

 

            Серед дітей кожен знає,

            Що у світі все співає.

            Як стають сумні гаї,

            Там є теж пісні свої.

            Ходить шелест по діброві

            І співа пісні чудові.

            В соснах вітерець співає

            Так, аж серце завмирає.

            І співає рідна мова:

            Ніжна, лагідна, чудова.

            Все у рідному краю

            Має пісню свою!

            Тільки добре придивись

                Мови рідної навчись

 
 

Ведучий. Шановні гості, члени клубу! Ось і закінчується наше свято, але ніколи  не  закінчується пісня.

Ведучий. Шановні гості, співайте українські пісні. Вони допоможуть вам виховувати незрадливу пам’ять про наш рід. Домівку, край, свою Батьківщину.

 ( Учні співають пісню « На добро» )

Учні.

1)    Бажаємо, щоб першим гостем було здоров’я,  Як лист дубовий, таке міцне.

2)    А другим гостем – радість у хату, Що веде за собою друзів багато-

3)    Щастя, веселість, добру долю,  Для серця втіху, добра доволі,

4)    Багатства  в домі, тепла в душі, Бажаємо щедрості землі.

5)    Хай серце ніколи не знає спокою, І повниться життя красою.

Ведучий. Дякуємо всім вам, що завітали у наш клуб на наше свято. 

Класний керівник 9-А класу

Василець О. С.

#######

 

Афганістан болить в душі моїй

                                         Ти – вічний біль, Афганістан,

                       Ти – наш неспокій.

                                   І не злічить глибоких ран

                        В борні жорстокій.

                                                              І не злічить сліз матерів, дружин, дітей – 

                                                 Не всі вернулися сини із тих ночей…

Саме такими словами розпочалася зустріч старшокласників НВК з  радником міського голови, ветераном афганської війни Бачинським Романом Володимировичем.

Розпочала зустріч учитель історії Ішмуратова Інна Анатоліївна, яка зазначила, що       ми повинні розумі трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ця війна стала усвідомленням того, що гинуло покоління, народжене в 60-х.

         Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував , скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Проникливо лунали слова віршів у виконанні Васильця Володимира,  Качановської Ганни, Дунайчук Юлії, Шустакової Діани.

Затамувавши подих слухали учні розповідь Романа Володимировича про події афганської війни. Нікого не залишили байдужими слова ветерана: «Знайте, що там була війна! Що там гинули наші бойові побратими. Здавна у наше життя увійшло слово «афганець, адже це ті, хто не боїться труднощів сьогодення. Багато учасників бойових дій нагороджено орденами і медалями, які отримані ціною крові та життя».

Так вони вижили в тій жахливій війні, а зараз життя до них не завжди милосердне.

…Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

Мені не треба співчуття.

МЕНІ ПОТР

 

 

 

 

Вхід на сайт

Годинник

Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Ми у Facebook